Авторские переводы |
| Перевод Лунатик | Main Row Column 2 | Оригинал (укр.) Сновида |
Лежал на кровати, уж света не было,
Мыслями я уже почти летал во сне,
Мой сон уже где-то рядом, уже почти со мной ...
Объятия свои, как ворота покоя, он сейчас, через мгновение,
Вновь откроет мне.
Там сотни миров, неразведанных карт,
Их все подчинить хотел я всегда,
Мой сон уже где-то рядом, уже почти со мной ...
В плен его сдамся, потому что с ним не почувствую
Я более одиночества.
И пусть будущее цвет счастья забудет,
И цены на радость пусть завтра взрастут,
Мой сон уже где-то рядом, уже почти со мной ...
Ни счастья, ни радости, мои там бесценные
Никак не украдут.
Почувствовал его прикосновение, его нежное дыхание,
И вот уже тьма ожила.
Мой сон ... он наконец-то со мной ...
На несколько часов в полет подсознательный ...
Это - моя судьба.
| Main Row Column 2 | Лежав я на ліжку, вже світла не було,
В думках я вже майже літав увісні,
Мій сон вже десь поруч, вже майже зі мною...
Обійми свої, як ворота спокою, він зараз, за мить,
Знов відкриє мені.
Там сотні світів, нерозвіданих мап,
Їх всі підкорити хотів я завжди,
Мій сон вже десь поруч, вже майже зі мною...
В полон його здамся, бо з ним не відчую
Я більш самоти.
І хай майбуття колір щастя забуде,
І ціни на радість хай завтра зростуть,
Мій сон вже десь поруч, вже майже зі мною...
Ні щастя, ні радість, мої там безцінні
Ніяк не вкрадуть.
Відчув його дотик, його ніжний подих,
Навколишня темрява стала жива...
Мій сон... він нарешті зі мною...
На кілька годин у політ підсвідомий...
Це – доля моя.
|
___________________________________
МояВзгляд твой мечтательный, загадочный,
Я в себе оставлю навсегда
В моих мыслях и видениях
Будешь снова и снова только ты.
О твоих волшебных глазах,
Об улыбке что прячешь ты,
Не забуду уже никогда, -
Еще раз осознаю себе.
Те прогулки по городу ...
Сотни фраз, обрывки слов ..
Все такое будто в сказке, -
И реальна только ты ...
Я заснуть больше не смогу,
Я забуду запах сна,
Я буду держать в сердце, -
Знай ... лишь тебя одну.
Оригинал (укр.) МояПогляд твій мрійливий, загадковий,
Я в собі залишу назавжди
В моїх думках та видіннях
Будеш знову й знову тільки ти.
Про твої чарівні очі,
Про усмішку що ховаєш ти,
Не забуду вже ніколи, -
Вкотре усвідомлюю собі.
Ті прогулянки по місту…
Сотні фраз, обривки слів..
Все таке неначе в казці, -
І реальна тільки ти…
Я заснути більш не зможу,
Я забуду запах сну,
Я триматиму у серці, -
Знай… лише тебе одну.
_______________________________
!И пусть мне не говорят ...
Знаю все что нужно сам.
Мое сердце чувствует
И этого не украсть вам.
Оригинал (укр.) !І нехай мені не кажуть…
Знаю все що треба сам.
Моє серце відчуває
І цього не вкрасти вам.
________________________________
|
| Оригинал(укр.)! | Перевод(укр.)! |
Ти інколи хочеш не знати мене.
Ти часто плануєш забути мене.
Ти рідко не можеш згадати мене.
Ти просто вдаєш, що кохаєш мене.
| Ты иногда хочешь не знать меня.
Ты часто планируешь забыть меня.
Ты редко не можешь вспомнить меня.
Ты делаешь вид, что любишь меня.
|
__________________________________
ОНАОжила в дебрях голубых небес
Она.
Кто-то улыбнулся мне.
Начала полет свой крайне нелепо
Она.
Кто-то знакомый и совсем чужой.
Километры пути преодолеет за мгновение
Она.
Кто-то, кто стремится любви и тепла.
Среди других капелек - уникальная
Она.
Кто-то разглядел во мне - МЕНЯ.
Все равно, как остальные погибнет
Она.
Кто-то, кто верит в мои чувства.
Оригинал (укр.) ВОНАОжила в нетрях блакитних неба
Вона.
Хтось посміхнувся мені.
Почала політ свій вкрай безглуздо
Вона.
Хтось знайомий та зовсім чужий.
Кілометри шляху подолає за мить
Вона.
Хтось, хто прагне любові й тепла.
Серед інших краплинок – унікальна
Вона.
Хтось розгледів в мені - МЕНЕ.
Все байдуже, як решта загине
Вона.
Хтось хто вірить в мої почуття.
______________________________________
ЧувстваЯ шел в пустоте одинокой,
Не верил что жизнь где-то есть,
Не знал что ожидать от завтра,
Иль счастье, ли звон небытия.
Встретить хотелось любовь
Почувствовать чувства поток,
Забыться в объятиях любви,
Почувствовать ЭТО в наших сердцах.
Стремительно чтобы неслись мысли,
Неустанно, далеко за край,
Не погибли в мире они,
Шумели как утренний сад.
Встретят пусть где в пространствах
Твой образ, изменчивый, печальный.
Коснутся твоего безумия,
И исцелят душевную боль.
И придешь ты снова ко мне,
Заварю для тебя я чай,
Расскажешь о своих проблемах,
Я буду, как всегда молчать ...
Встречу твой взгляд равнодушный ...
Остановится сердце мое.
И снова это настроение тревожное ...
Опять убили любовь мою.
Оригинал (укр.) ПочуттяІшов в порожнечі самотній,
Не вірив що десь є життя,
Не знав що чекати від завтра,
Чи щастя чи дзвін небуття.
Зустріти хотілось кохання,
Відчути потік почуття,
Забутись в обіймах любові,
Відчути ЩОСЬ в наших серцях.
Нестримно щоб неслись думки,
Невпинно, далеко за край,
Не згинули в світі вони,
Шуміли як вранішній гай.
Зустрінуть нехай десь в просторах
Твій образ, мінливий, сумний...
Торкнутся твого божевілля,
І зцілять душевний той біль.
І прийдеш ти знову до мене,
Заварю для тебе я чай,
Розкажеш про свої проблеми,
Я буду, як завжди мовчать...
Зустріну твій погляд байдужий...
Зупиниться серце моє...
І знову цей настрій тривожний…
Знов вбили кохання моє.
_________________________________
Мой мирВот шкаф, стульчик, стол, а вот это - кровать,
Пропахли запахом моей жизни.
Частицей меня уже стало
Этот созданный человеком мусор.
Скелет у них есть, как и у моего тела,
Металл и ДСП - основа их бытия.
Почему никогда нас не удивляло,
Что сердца их не слышим биение.
Возможно в них почувствуешь дух мой,
Увидишь образ моего лица ..
Но меня так задолбали
Эти мои искусственные божества.
Общаются со мной временами, .. редко ...
Напоминают мне мое же имя.
Возможно уже и не смогу жить
Без этой кровати, шкафа, стульчика и стола.
Оригинал (укр.) Мій світОсь шафа, стільчик, стіл, це – ліжко,
Пропахли запахом мого життя.
Частинкою мене вже стало
Це створене людиною сміття.
Скелет у них є, як і в мого тіла,
Метал та ДСП – основа їхнього буття.
Чомусь ніколи нас не дивувало,
Що серця їхнього не чуємо биття.
Можливо в них відчуєш дух мій,
Побачиш образ мойого лиця..
Але мене так задовбали
Ці мої штучні божества.
Спілкуються зі мною часом,.. рідко…
Нагадують мені моє ж ім’я.
Можливо вже й не зможу жити
Без цього ліжка, шафи, столу і стільця.
_________________________________________
Такой себеГде-то там, где холод спит ночами,
Где море нераскрытых тайн,
Там в мир незрячими глазами
Всматриваются миллионы лиц.
Не видят. В безвестности молчанья.
Не слышат. В волнах тьмы.
И мечты своей сухие вопли
Заглушают одиночества песнями.
В этот край непокоренного страха,
В страну невозможного желания,
Убегает время, ища там крыши,
Где потерялись мои страдания ...
Оригинал (укр.) Такий собіДесь там, де холод спить ночами,
Де море нерозкритих таємниць,
Там в світ незрячими очами
Вдивляються мільйони лиць.
Не бачать. В безвісті мовчання…
Не чують. В хвилях темноти…
І мрій своїх сухе волання
Заглушують піснями самоти.
В той край нескореного страху,
В країну неможливого бажання,
Втікає час, шукаючи там даху,
Де загубилися мої страждання…
[/u]
